Настя не знала, що робити. Шеф викликав її на роботу на два тижні, а сина не було на кого залишити. Відмовити вона йому не могла, адже він і так тримав для неї тепле містечко, поки сиділа в деkреті. Залишити малюка з нянею вона не могла – не довіряла. Чоловіку відпустку не давали, бо на роботі завал. Свекруха приїхати була б рада, та ніяк, адже няньчила трьох онуків від золовки. Залишався один варіант – мама. Тільки вона нікого не любила, окрім свого собаки. Настя зважила все і викликала маму на допомогу. Тільки хто знав, що свою стару таксу Людмила Петрівна притягне з собою! Зять вдавав, що нічого дивного не сталося і ніс у руках важкі сумки тещі.
Він розумів, що іншого виходу вони просто не мали. — Мамо, ти не хвилюйся, Льошка дуже спокійний. Поспить, поїсть, погуляєте на дитячому майданчику, а там уже повернуся! – казала Настя. — А як я Люсю буду вигулювати? Ти дивися не запізнюйся, вона о 7 годині звикла гуляти! — Людмило Петрівно, ми все врахували, — усміхнувся зять. На наступний день Настя зрозуміла, що це була погана ідея. До неї на розбірки прилетіла двірниця, бо мама категорично відмовлялася збирати екскременти у пакет. Та й із місцевими матусями конфлікти траплялися регулярно. — Матусю, скільки можна катати дитину? Не бачите, що мій онук теж хоче, черга, між іншим, — репетувала на весь двір Людмила Петрівна.
– Яка черга? – обурювалися ті. – А така! Он у пісочницю йдіть, накаталися вже! Молоді дівчата забрали дітей і пішли, не хотілося їм конфліктувати з нахабною панночкою. Коли Альоша побачив, що всі його друзі розійшлися, почав плакати, тож бабусі довелося раніше вести його додому. А потім Людмила Петрівна причепилася до сусіда, який наважився робити ремонт під час її візиту до дочки. — Ви не знаєте, що під час тихої години свердлити не можна? — спитала його жінка. — Яка ще тиха година? – здивувався той. — Діти сплять, хіба ви не знаєте? Подивіться у вікно – немає жодної дитини, всі сплять. Прокинуться, вийдуть на прогулянку, тоді й за дриль беріться.
А не послухаєтеся, я на вас напишу скаргу! І на цьому Людмила Петрівна не заспокоїлася. Незважаючи на те, що донька їй казала до магазину не ходити, вона пішла. І з онуком, і із собакою. Там жінка теж влаштувала бешкет, бо касирка їй забула пакет на касі запропонувати. Повернувшись додому, Настя вирішила поговорити з мамою: — Ти в нас тільки три дні, а вже з усіма посварилася! Мені кожен зустрічний на тебе скаржиться. Чим тобі мої подруги-матусі не догодили? Чому ти до нашої продавщиці причепилася? А до сусіда? Ти всіх проти нас налаштувала, як ми далі тут житимемо? Мама не встигла нічого відповісти, адже пролунав дзвінок від Жені: — Люба, ти тільки не хвилюйся, але я зламав руку. Мене на два тижні на лікарняний відправляють. — Не було щастя, та нещастя допомогло! – Прошепотіла Настя. Їй, звичайно, було шkода чоловіка, але вона натішитися не могла тому, що матуся їде додому. Це була найкраща новина за сьогоднішній день.