Ліза дивилася в батьківські очі і чекала на якусь реакцію. Вона явно дала йому зрозуміти, що якщо він зараз вижене її, більше спілкуватися вони не будуть ніколи. Донька намагалася бути твердою та спокійною, але щоки були мокрими від сліз. Вона найбільше боялася, що він зачинить за нею двері. Після роз лучення батьків Ліза не бачилася з татом близько півроку. Але одного разу вона перетнулася з ним у парку. Він був з якоюсь жінкою і дівчинкою, трохи молодшою за Лізу. Вона так образилася на нього, що хотіла стерти з пам’яті, проте туга за батьком зробила свою справу. Донька вирішила зустрітися з ним та поговорити. Він відчинив їй двері, навіть вибачився за те, що весь цей час не брав участі в її житті, але тут вийшла його нова дружина. Вона почала на нього кричати та вимагати, щоб він прогнав Лізу.
Мовляв, якщо у нього нова сім’я, він має поставити жирну крапку у минулому. Тоді Ліза і поставила батька перед вибором. Вона, звісно, не хотіла з ним прощатися, але розуміла, що без радикальних заходів тут ніяк. Нова дружина з ненавистю дивилася на дівчинку. Вона ревнувала його до неї, та й вважала, що спілкування з рідною дочкою може призвести до того, що він помириться з колишньою дружиною. Чоловік не знав, що робити. Він не хотів залишитися біля розбитого корита, зробивши неправильний вибір. – Ліза, тобі час! – сказав він і зачинив двері. Дівчинка не могла повірити, що батько її зрадив. Вона знала, що він не ідеальний тато, але такого вчинку від нього явно не очікувала. Вона бігла додому і захлиналася сльозами. З того часу минуло 15 років. Вона стала красивою дівчиною, успішною кар’єристкою та впевненою в собі особистістю.
Батька Ліза викреслила зі свого життя, але й досі тримала на нього образу. Якось Ліза зі своїм майбутнім чоловіком готували вечерю. І тут пролунав дзвінок. Ігор відкрив та побачив на порозі незнайомого 50-річного чоловіка . Він спитав, чи Єлизавета вдома. – Ви помилились адресою! – сказала Ліза, дізнавшись рідного батька. — Вибач, дочко, нам треба поговорити… Ліза не слухала його. Зачинили двері і почала займатися своїми справами. Молодий чоловік помітив хвилювання дівчини і почав її заспокоювати. Вона роз повіла йому, хто це, та поділилася своїми душевними переживаннями. Батько прийшов за тиждень знову. Але вже з подарунком та квітами. Він одразу підставив ногу до дверей, щоб донька не змогла зачинити двері. – Іди! Тобі вже час! – нервово сказала Ліза. — Я не мав рації, тому хочу все виправити. Вибач мені за те, що я тебе покинув.
Давай не прийматимемо поспішних рішень, а просто поговоримо, — сказав батько. Якби він таке сказав 15 років тому, Ліза вислухала б, а зараз у неї не було бажання цим займатися. Через нього вона плакала ночами в подушку і витратила купу нервів, тому не збиралася повторювати свої помилки. На той момент у неї виник план — вона придумала, як позбутися настирливого батька. – Проходь! – сухо відповіла Ліза. Батько прибрав ногу, а вона швидко зачинила двері. Він довго стукав у двері і благав відчинити. Але Ліза включила музику на повну гучність і повторювала сотні разів: «Його в моєму житті немає. Ні! Ні!». Тато їй потрібен був у дитинстві, а зараз і без нього впорається. Таку зраду вона прощати не збиралася.