Наша із Жанною дружба стала продовженням дружби наших мам. Вони з дитинства були найкращими подругами і завжди були разом. Різниця у нас із Жанною всього півроку, тому й ми потоваришували, ходили в одну школу, на танці, часто разом гуляли. Все змінилося, коли у 8-му класі ми закохалися в одного й того самого хлопчика. Ігор спілкувався і зі мною, і з Жанною, йому подобалося користуватися такою щедрою увагою з боку дівчаток.
На цьому ґрунті у нас із Жанною стали періодично траплятися конфлікти. Щось на зразок: -Але це я в нього перша закохалася! -Ні я! Та й мене він раніше запросив до кафе! Стосунки з подругою псувалися з кожним днем, це мені зовсім не подобалося. Було нелегко, але подумавши, я вирішила відмовитись від своїх намірів на Ігоря заради збереження дружби.
Я коротко йому повідомила, що спілкуватись більше не хочу. Після цього я була в смутку. Буквально наступного дня Жанна зайшла до мене у гості. Я похмуро їй сказала, що вже відмовилася від Ігоря. Вона у відповідь променисто посміхнулася: -Я теж! Не потрібний нам ніякий Ігор! Давай відзначимо це? Я торт принесла! Ми обійнялися. Саме тоді я зрозуміла, що це міцна дружба на все життя.