Олена думала, що Галя відправляє до неї на свята свою племінницю, але коли у двері увійшов Сашко, високий та симпатичний племінник Сергія, Олена ахнула.

Advertisements    

– Алло, Лена … Хрр-брр. Галю, говорю. Ми з Сергієм на Новий Рік їдемо до Киє… хрр-брр. До мене Сашко, племін… хрр-брр. Ти вже його притули. Зв’язок був поганий, або через хуртовину так сталося. Ну та гаразд. Головне — зрозуміло. “Приїде племінниця Галі, треба дати притулок дівчинці на ніч. Ну дівчинці багато частування не треба. Салатик, тістечка, шипуче. От і зустрінемо Новий Рік удвох”, думала Олена, нарізаючи салат. У двері подзвонили. Господиня пішла відчиняти. Побачивши високого, стрункого чоловіка, розгубилася:

– А де Сашка? Племінниця? – То це я і є. Тільки не племінниця, а племінник Сергія. Хотів зробити їм сюрприз, а тут так сталося. – Ну, проходьте вже. Тільки у мене до столу лише салат. Я ж думала, дівчина приїде, а нам, дівчаткам і салатику вистачить. Не розраховувала я на гостя чоловіка. – Ну, з частуваннями справа поправна, час ще є, я скоро, – з цими словами Олександр поставив сумку, а сам пішов. Повернувся за дві години. З ялинкою та двома пакетами. – А ялинка навіщо? – Здивувалася Олена. – Ну який же Новий Рік без ялинки? – здивувався Олександр… Потім разом готували закуски, потім разом прикрашали ялинку. Все це супроводжувалося веселими розмовами.

Advertisements    

До столу сіли за десять хвилин до дванадцятої. – З новим роком! – цокнулися вони келихами з шипучим, привітавши один одного… – Я посперечалася з хлопчиками, що залізу на вершину дерева. Залізти залізла, а спуститись боюся. Мене дядько Володя знімав. А потім цілий день у кутку простояла… – А я прибив калоші директора до підлоги цвяхами. Він їх на вході до класу знімав. Виходить. Сує ноги в калоші, хоче зробити крок і падає. Тато мене так висік, три дні сидіти не міг. Ось так, за веселими спогадами, просиділи аж до ранку.

Потім Олександр допоміг Лені прибрати зі столу, помити посуд, прибратися в квартирі, а потім і в дорогу зібрався. – Їдеш? – Засумувала Лена. – Так. Мій поїзд за три години, – з тугою сказав він. – Ще приїдеш? – Обов’язково, – відповів він і зненацька поцілував її в губи. Гарячим, довгим поцілунком, на який жінка із запалом відгукнулася… Ось такі дива трапляються у новорічну ніч.

Advertisements