Я багато разів знайомився з дівчатами у мережі. І я завжди їх попереджав, що знайомлюсь я саме для серйозних стосунків. І ось я познайомився з Вірою, яка була набагато молодшою за мене. У неї були фінансові проблеми, і вона намагалася за всяку ціну вийти за мене заміж. А в мене були гроші та можливості. Вона мені дуже подобалася. І зовнішність у неї була приємна, і вона була чудовим співрозмовником. Я їй обіцяв, що ми розпишемося скоро, а поки що намагалися зачати дитину. Минуло півроку, але в нас нічого не вийшло.
А на роботі я зустрів Юлю, яка мала доньку трьох років. Чоловіка в неї не було. Спочатку мені подобалося няньчитися з її дитиною, а потім я вже почав думати про те, що в нас вийде ідеальна сім’я з дитиною. Через деякий час я сказав Вірі, що зустрів іншу і хочу з нею одружитися. Віра пішла, нічого мені не сказавши. Не те щоб я так сильно любив Юлю, просто вирішив спробувати з нею влаштувати своє життя. Мені подобалося життя з нею, роль батька, а за п’ять років у нас народилися спільні діти. І коли я гуляв зі своїми близнюками, до мене назустріч вийшла Віра зі своєю семирічною дитиною. Мені й так було зрозуміло, що це точно мій син. Він був схожий на мене, як дві краплі води.
Віра відразу зізналася, що Діма мій син, але дала зрозуміти, що моєї присутності в їхньому житті не буде. Вона виховувала його сама, він уже був школярем. Вона сказала, що коли я від неї пішов, вона вже знала, що вагітна, але не сказала мені жодного слова. Не хотіла, щоб я тільки через це залишався з нею. Але це змінило б все моє життя. Я б ростив свою дитину, а не чужу. Я вже сім років втратив, а зараз вона мені навіть адреси не залишила, щоб я міг їх знайти та спілкуватися із сином. Мені дуже шкода, що так сталося.