Ніколи не забуду той день, коли життя моє повністю змінилося. Я була на кухні і мила посуд, коли у двері зателефонували. Витерши руки об поділ, пішла відчиняти. За порогом виявилася молодша дочка із сином. Я була вражена таким пізнім візитом. Взагалі Лера рідко мене відвідувала і жила в столиці, вона рідко брала слухавку, коли я їй дзвонила, і я майже нічого не знала про те, що відбувається у її житті.
-Ой, чого це ви без попередження, я б хоч підготувалася, пиріг спекла! – сплеснула я руками, а потім міцно обняла онука. Сашкові на той момент було всього 5. -Не потрібні пироги. Мамо, Сашко може у тебе пожити якийсь час? Я впустила онука до будинку і насторожено подивилася на Леру. -Звичайно. У тебе щось сталося? -Ми з Мишком вирішили розлучитися, а у мене відрядження.
Лера говорила швидко і дивилася демонстративно на годинник. -Як розлучилися? Чому ти нічого не сказала? -Мам, я поспішаю, Саша, бувай! -Бувай, мамо! Після цього випадку Лера зникла з усіх радарів, тільки через три місяці написала мені в месенжері, що знаходиться в Італії зі своїм новим kоханням. З’ясувалося, що розпався її шлюб через її зраду. Мені не віриться, що Лера змогла залишити рідного сина заради чоловіка. Я звичайна пенсіонерка, не розумію, як зможу одна поставити онука на ноги.