Все своє життя я прожила у місті . При тому що завжди мріяла про будинок за межами міста. Гарний краєвид завжди привертав мою увагу. Мріяла, щоб мій будинок був на березі річки , неподалік житла ліс, дерева, ягоди, гриби, свіже повітря. І ось, коли вийшла на пенсію, мрію вирішила здійснити. Спочатку знайшла оголошення про продаж будинку моєї мрії.
Поїхала, подивилася, сподобалося. Продала квартиру, і за ці кошти купила будинок у селі , недалеко від міста. Все так, як я хотіла; річка, ліс, свіже повітря. У землі копатися я не збиралася, тому на решту коштів, що залишилися від продажу квартири, двір зробила для відпочинку. Попросила майстрів, щоб змайстрували альтанку, проклали доріжки, провели світло.
За місяць двір було не впізнати. Все добре, можна спокійно відпочивати, але я навіть поняття не мала як важко із сусідами. Сусідом виявився також пенсіонер, але не дуже доброзичливий. У його понятті, якщо живеш у селі, то обов’язково маєш тримати худобу. Слово відпочинок для нього звучало як образа, тим більше, що виявилося мене він не злюбив з цієї причини. Замість спокійного відпочинку, у мене розпочалася гонка на виживання. Спершу сусід виявив інтерес, що і як, чому нічого не тримаєш. Коли виявилось, що не займаюся господарством, почалося.