Мені ніколи не спадало на думку питати, як чоловік придбав квартиру. У нас були тривалі стосунки, які переросли у кохання. Майно, звісно, мене зовсім не цікавило. Знала лише одне, що чоловік не був корінним киянином та родичів у місті теж не мав. Через кілька років спільного життя він сам розповів мені історію, яку важко повірити. Колись давно він обідав у кафе. Була зима. Несподівано за вікном перед ним з’явилася бабуся. Вона просила милостиню. За кілька хвилин попросила у офіціанта, щоб пустив її всередину погрітися. На вулиці почалася завірюха. Бабуся тремтіла від холоду. Одяг її був мокрий. Руки тремтіли. Вона ще попросила чашку теплої води… Офіціант приніс їй воду, але сказав, що довго перебувати у приміщенні не можна – господар сваритиметься. Тут тільки клієнти які, щось замовляють. Мій чоловік з великою чуйністю ставився до людей похилого віку, які потребують насущного хліба.
Він не міг спокійно обідати, коли там стояла голодна бабуся, ще й замерзла. Чоловік купив гарячі страви та посадив бабусю за стіл. А потім спитав, де вона живе і з ким. Жінка розповіла про свою нелегку долю – вона поховала чоловіка та дітей і залишилася зовсім одна, жодних родичів та друзів у неї немає. Крихітної пенсії ледве вистачає на ліки, які їй обов’язково треба купувати, на хліб грошей майже немає… Тож змушена ось так виживати. Звичайно, їй це дуже соромно робити, та й здоров’я не дозволяє стояти на холоді щодня. Роман пішов у магазин, купив усе необхідне з їжі і того ж дня відніс до неї. Коли чоловік увійшов до її будинку, то побачив, що у квартирі дуже бідно, але чисто – навіть у такому жалюгідному стані жінка намагалася підтримувати порядок у своєму будинку. Роман зрозумів, що її розповідь правдива. Бабуся справді просить милостиню на їжу, а не на випивку.
Потім Роман відвідував жінку похилого віку чи не щодня, приносив їй по можливості продукти та ліки. Бабуся пригощала його чаєм. Вона завжди дякувала Романові за його доброту та щирість. Вона казала, що нічим іншим не може віддячити йому, тільки молитвою за його здоров’я та долю. Згодом чоловік почав допомагати їй по дому, а коли бабуся захворіла та лягла, він викликав лікарів і постійно дбав про неї. Минуло трохи часу і бабусі не стало, чоловік її поховав і перестав приходити до квартири жінки. Хоча він знав, що в неї не було родичів, ключ від її дверей залишив про всяк випадок у сусідів. Раптом з’явиться хтось із спадкоємців. Чи ще буде якась потреба зайти в будинок. Яким було його здивування, коли через кілька місяців його викликали до нотаріальної контори і повідомили, що йому у спадок дісталася квартира. Щоб стати повноправним господарем, потрібно з’явитися у нотаріуса з деякими документами. Роман спочатку подумав, що це якась помилка, але побачивши знайому адресу, все зрозумів.