Олександр насолоджувався рибалкою, тишею та самотністю. – Клює? – Раптом почув він дзвінкий жіночий голос. Олександр аж підстрибнув від її голосу. – Тихіше, дівчино. Ви мені рибу налякаєте, – зашикав на неї чоловік. – Значить у вас хороший улов, – трохи тихіше сказала дівчина. – Дівчино, йшли б ви звідси, – насупився Олександр. – Ви боїтеся, що я виловлю більше риби, ніж ви? – посміхнулася вона.
– Ні. Просто я хочу побути один, – Олександр все ще сподівався позбутися настирливої сусідки. – Боїтеся, що хтось нас сфоткає та покаже вашій дружині? – посміхнулася вона. – Дівчино, що вам від мене треба? – Чоловік поглядом благав її забратися від нього подалі. – Мені потрібний експерт. – Хто? – здивувався Олександр. – Той, хто навчить мене користуватися вудкою.
Хочу навчитися ловити рибу, пояснила дівчина. – Рибалка – це не для вас. Вам необхідне інше заняття, – подивившись на неї уклав він. – Знаю. Але в нас, наступного тижня, намічено пікнік на річці. І наші чоловіки хочуть там порибалити. От я й хочу, щоб ви мене піднатаскали в рибалці, щоб не виглядати поруч із ними невчим, – пояснила вона своє бажання. – Ну, чому я. Он навколо скільки рибалок. – Ви інтелігентна людина, – безапеляційно сказала дівчина. – Чого?! – Так Олександра ще ніхто не називав. – Ви мене не послали, як інші.
Допоможіть мені. Вам що шкода? Мене, до речі, Тетяною звуть, – представилася дівчина. – Олександр. – Ось! Чи не Сашко, не Саня, а Олександр. Кажу ж – інтелігентна людина. Навчіть, будь ласка? А? – Таня подивилася на Олександра поглядом кота з мультфільму Шрек. – Сідайте, – зітхнув приречено Олександр. – А дружина не приревнює? – Я холостий. – Не турбуйтеся. Я теж не заміжня… За рік вони одружилися.