До семи років я жив у повноцінній та щасливій родині. Раптова хвороба батька забрала його життя, весь світ мій звалився. Ми з мамою залишилися зовсім одні на білому світі. До шл юбу мама не працювала, у фінансовому плані нас забезпечував батько. Мамі після похорону довелося вийти на роботу. Після відходу батька мама завжди була нещасною, все змінилося після появи дядька Олега у нашому житті.
Він був колегою мами по роботі, незабаром вони одружилися. Спочатку дядько Олег мені сподобався, він добре ставився до мене. Я навіть був не проти називати його батьком. Все змінилося, коли він став прикладатися до пляшки. Коли він пив, ставав агресивним, егоїстичним та злим. Незабаром почав піднімати руку і на мене, і на матір. Чому моя мати терпіла? Цього я не знаю. Невже любов буває настільки зла і сліпа? Все дійшло до того, що одного разу, повернувшись зі школи, я не застав її вдома, на підлозі були сліди крові, а вітчим спав.
Я моторошно тоді злякався, одразу побіг до сусідки. Вона мені повідомила, що мама у ліkарні. Тієї ночі я переночував у тітки Тамари, вранці ми поїхали маму відвідати. А там з’ясувалося, що вона не пережила цієї ночі, померла через отримані травми. Дивно залишитися сиротою у 13 років. У результаті вітчима посадили. Я мав потрапити до дитячого будинку, але мені пощастило. Сусідка з чоловіком вирішили мене всиновити, я потрапив до чудової родини. Ніколи не втомлюся дякувати долі за таке везіння.