У мене є найкраща подруга Даша. Ми з нею ходили в дитячий садок, в школу, потім вступили в один і той же університет. Там я познайомилася з одним молодим чоловіком, дуже красивим і видним. Я дуже сильно заkохалася в нього, але одного разу він побачив мою подругу, яка була не просто красивою, а справжньою красунею, і заkохався в неї.
Моя подруга запитала у мене дозволу, чи може вона зустрічатися з ним, тому що той їй теж сподобався. Я чомусь сказала, що я не проти і що я не люблю його. Я віддала любов всього свого життя своїй подрузі. Зараз я заміжня, у мене діти. Моя подруга вийшла за нього заміж і у них теж діти. У суєті життя я перестала думати про свою любов. Я і не мала права згадувати цю любов, так як він був чоловіком моєї кращої подруги. Одного разу моя подруга попросила прикрити її, так як у неї була зустріч.
Я дуже сильно здивувалася: не розуміла, що за зустріч, і чому її чоловік не повинен про це знати. Вона розповіла мені, що заkохалася в одного хлопця і не може без нього. Також сказала, що не збирається роз лучатися, тому що в цьому не бачить сенсу, так як її чоловік здуває з неї порошинки, він дуже добре заробляє і дуже любить дітей. Якщо чесно, я слухала її і не розуміла, як можна зраджувати такому чоловікові. Якби її чоловік був якоюсь неуспішною людиною, яка не любила і не цінувала її — я б зрозуміла. Але якщо чоловік так сильно її любить, якщо він добре заробляє, чому вона повинна зрад жувати? Як можна не цінувати все це і шукати нові незрозумілі емоції?