Семен та Віка одружилися, коли йому було вже сорок один, а їй тридцять. Не те, що Семен дуже любив Віку, він відчував до неї симпатію. Вона не була красунею, але цілком симпатичною, стрункою, веселою. Він вважав, що красунь брати за дружину не можна. Дружина не повинна бути надто яскравою. Вона була дуже веселою, не хмуриться ніколи і не лається з ним. Бонусом була її простора квартира, про яку так мріяв Семен.
Ось і одружився з Вікою. Хто ж відмовиться від такого добра? Жили вони, як у раю, два роки, доки не народився їхній син. Після цього дружину начебто підмінили. Вона почала більше доглядати дитину, готувати для неї, а чоловікові діставалася вчорашня їжа. Дорогі подарунки чоловікові більше не дарувала. Лише влаштовувала іноді романтичні вечері. А от виглядала вона чудово. Після народження сина вона стала гарнішою, стала виглядати ще краще. А Семен уже почав думати про те, що дружина має коханця, ось вона для нього і старається.
Якщо зачіску зробить, то для коханця, гімнастикою займається, щоб бути стрункою теж для коханця. А коли вона вже на роботу вийшла, він уже почав переконуватись у своїй правоті. Вона була справжньою красунею, а її ще й на посаді підвищили. Адже він не роз умів, за які заслуги його дружині могли підвищити посаду. І ось вона приходила додому весела, задоволена. Йому все було ясно. Згодом почалися відрядження, затримки на роботі. Він думав, що дружина виявилася непорядною, але все-таки йти від неї йому не хотілося. У неї квартира є, він добре влаштувався і не хотів напружуватися.
І він вирішив відплатити дружині тією ж монетою. Знаходить собі коханок та відкрито з ними зустрічається. Дружина про це дізналася, а коли хотіла закотити скандал, він заявив, що знає про її пригоди і якщо його це влаштовує, вона теж повинна мовчати. Віка змінилася на обличчі. Семен сам собі вигадав, сам почав у це вірити, а тепер нібито платить тією ж монетою. Віка, звичайно ж, подала на роз лучення. Але Семен залишився зі своїми сумнівами щодо дружини.