Десять років тому вона мала щасливий роман з Максом. Він її катав мотоциклом, вони разом слухали рок-музику. Потім Макс, заради неї залишив сім’ю. А через півроку щасливого, спільного життя залишив і його. Сказав, що йому треба у справах поїхати до Києва, забрав свої речі та поїхав, коли Інна була на роботі. Про те, що той пішов назавжди, вона зрозуміла, побачивши комплект ключів від квартири на столі. Півроку Інна не могла прийти до тями. Ходила, як уві сні. Потім потихеньку почала приходити до тями. А потім у її житті з’явився Стас.
І нове кохання витіснило старе… – Дівчина, де мені знайти менеджера з кредитів? – Почувши знайомий, і давно забутий голос, Інна здригнулася. – Пройдіть коридором прямо, двері з правого боку. Не пропустіть, – відповіла вона. Макс придивився до неї. В його очах з’явилося спочатку подив, потім захоплення. – Інно?! Ти працюєш у банку?! Яка ти стала… Я й не впізнав… Макс мало змінився. Та сама “уніформа” байкера, такі ж джинси, така ж шкіряна куртка, ті ж зелені очі, в яких Інна колись “потонула”. – Що, дуже змінилася? – посміхнулася Інна. Дівчина прислухалася до своїх почуттів. Жодного натяку на минулі почуття. – Дуже. Така вся ділова, принадна і неприступна… Дівчино, дозвольте з вами познайомитися?
Напівжартома спробував підкотити до неї Макс. – Ви запізнилися, юначе. Я давно вже зміжня. І маю двох дітей. – Ну, чоловік не така перешкода. – Це дружина, для деяких, не перешкода. А мій чоловік – надійна опора. На відміну від деяких. Іди, Максе, в кредитному відділі на тебе чекають, не дочекаються. А я не маю часу ляси точити… “Необхідно щось зробити! Щоб геть-чисто викреслити його з пам’яті!”, думала вона ввечері. Чоловік із дітьми вже спали. А Інна сиділа на кухні. Знайшла в інтернеті запис альбому рок-гурту, який вони з Максом слухали вечорами. Прослухала. І нічого. Жодного відгуку в душі. Все. Макс забутий, раз і назавжди. І ніщо не загрожує її щасливому життю.