Люди зі своєю вій ною за паркувальні місця зовсім вже з розуму сходили. Те, що зробили вчора з моєю машиною, стало останньою краплею в чаші мого терпіння.

Народ вже дахом поїхав від цієї гонки за паркувальними місцями. У мого автомобіля вчора прокололи всі колеса тільки через те, що вона стояла в сусідньому дворі. Стояла осторонь, нікому не заважала, але вона була чужою. Поїхала відвідати матір. Поїхала вдень, ось парковка і була порожня. Там я і поставила машину. Раніше я до матері приїжджала вечорами, і знаючи, що двір забитий машинами, і не в’їжджала туди. Ставила свою машину в стороні. Але в будній день, в робочий час там було вільно. Я думала, що до того часу, коли мешканці будинку приїдуть з роботи, моєї машини там вже не буде.

Але навіть у порожньому дворі мій автомобіль завадив якійсь сволоті. Пробула у матері пару годин, виходжу, і бачу, що колеса моєї машини спущені. Причому не проколоті, а іскромсані. І записка під «двірниками»: «побачу цю машину тут ще раз, зріжу не тільки колеса». У мене немає слів на такий проступок. Одні емоції… Біля під’їзду, на лавочці, сиділи бабусі. Підійшла розпитати, може щось побачили. Так ці старі шкапи ще й наїхали на мене, типу понаїдуть тут всякі, потім своїм місць не залишиться. Спробувала пояснити, що приїхала на пару годин, відвідати матір.

Але мене вилаяли і порадили провалювати скоріше, від гріха подалі. Відьми! Що робити-подзвонила чоловікові. Сиділа, чекала, поки він привезе нові колеса. Мешканці будинку вже почали повертатися. І як тільки мене не обзивали. Лише одна дівчина запропонувала доnомогу, але я, подякувавши, відмовилася. Чоловік поміняв колеса, і ми поїхали. Крім грошових втрат, на душі залишився сумний осад. Чим думала та тварюка, шматуючи колеса на моїй машині. Якби я комусь дорогу перекрила, ще були б зрозумілі мотиви. Але на порожній стоянці «калічити» чужу машину, тільки лише тому, що вона не з «наших», це явно треба бути клієнтом nсихушки. Засунутим туди на примусове ліkування!