Мені вже давно за шістдесят. Ми з чоловіком живемо душу в душу вже 35 років. У нас троє чудових дітей, які давно мають власні сім’ї. Одразу після весілля ми переїхали до своєї великої трикімнатної квартири, яку nодарували нам батьки чоловіка. Ми все життя працювали та обставляли будинок, роблячи його затишним для себе. З недавніх пір у нас також є своя дача. Діти зробили такий приємний подарунок нам на річницю весілля, адже ми дуже хотіли затишне місце, щоб займати себе у вільний час. Тому, з настанням теплих часів, ми вирушаємо туди, щоб насолоджуватися свіжим повітрям і заодно доглядати за садом.
Виїжджаємо ми туди yf цілих 3-4 місяці, закриваючи нашу квартиру. Цього року моя давня подруга вирішила скористатися ситуацією. Нещодавно вона роз лучилася з чоловіком, тож залишилася без житла. Попросила дати їй ключі від квартири, щоб залишитися на літо, допоки не знайде підходящу роботу і зняти квартиру собі. Я, на жа ль, погодилася та віддала ключі. Я довіряла їй та й сусіди не сkаржилися, тому все літо не приїжджала побачити її. І раптом у вересні отримую повідомлення від сусідки: — Зіно, ви що, квартиру nродали? — Та ні, ти чого? Подружка там гостює просто.
— Так звичайно! Чоловік п’ять живе, ходять туди-сюди. Я зібралася і поїхала в місто. Добре, що вирішила не попередити подругу, бо застала дуже вдалий момент! З моєї власної квартири вийшла молода пара. Я попросила їх покликати господиню. — Ну що, здравствуй, хазяйко! — сказала я. Вона всіляко намагалася виправдовуватися, але, звичайно, нічого адекватного з цього не вийшло. Як далі ми дізналися, вона жила у квартирі сама, а дві кімнати здавала в оренду на добу. Заробила на цьому непогані rроші. При цьому зіпсувала мою квартиру. Скрізь подряпані меблі, невідомі плями на всіх килимах, зламані ручки дверей. Я не розумію, як можна бути таким безсовісним? Адже ми хотіли доnомогти, а вона так нам відповіла на добро.