Здавалося, що ми найщасливіша сім’я, але як тільки чоловік дізнався про дитину, все змінилося з ніг на голову, а причина, виявилося, ось у чому.

З чоловіком ми зустрічалися аж шість років. Він старший за мене на 14 років, але саме це мене і зачепило свого часу. Спочатку ми жили одні, в знімній однокімнатній квартирі. Потім, у зв’язку з фінансовими труднощами, вирішили на якийсь час переїхати до його батьків. Перший рік пройшов більш-менш спокійно. Чоловік до мене дуже добре ставився, поважаючи мене та моїх рідних. Ми були такі щасливі, що я вирішила, що час народ жувати дитину. Адже у нашому житті все було добре. Але як тільки я дізналася про ваrітність і розповіла про це сім’ї, моє життя перетворилося на справжнє пекло. Чоловік почав дозволяти себе образи на адресу моїх батьків. Ми постійно сварилися через всі дрібниці.

І звичайно ж я залишилася одна з усіма домашніми клопотами. А ми ж жили в заміському будинку, з власним городом. Ви вже, напевно, розумієте, яка це велика праця, адже роботи хоч греблю гати. Я навіть узимку, в холод, виходила чистити сніг, доки він лежав і дивився свій футбол. Мої батьки, звичайно, змінили своє ставлення до нього. Більше не розмовляли з ним, бо він до них і до мене дуже брутально звертався. Ніякої поваги та уваги! Із народженням дитини все стало ще гірше. Сущий жах, а не сімейне життя! Він почала грубо ставитись до малюка. Чи бачите, він «мужика виховує». Зараз нашому синові два роки, і він страшенно боїться рідного батька. Зарплата у чоловіка стала дуже невеликою.

Якщо раніше він хоч мав вільний графік, а зараз навіть вихідних немає! Доходу, власне, також… Він мене взагалі не слухає. Я для нього пусте місце. Я знайшла йому хорошу роботу через знайому, але навіть слухати про це не хоче. Я думаю, що він більшу частину зарnлати витра чає на алkоголь, бо не може бути такий мізерний оклад. Дитиною взагалі не цікавиться, як і мною… Ми просто схожі на сусідів, які живуть в одному будинку. Він завжди n’яний і злий. І все це призводить до того, що він почав піднімати на мене та дитину руку. Я дуже шkодую себе та свого сина. Чому він так ставився до нас? Я вже дуже втомилася жити в постійному страху та напрузі, мріючи, що колись він зміниться. Я роз лучаюся.