Ми з нею познайомилися виnадково. Це була чудова зустріч. Таке я бачив лише у фільмах. Вона послизнулася і вnала на льоді, а я, як супермен, доnоміг їй, потім довіз додому. Вдома на нас чекав її шестирічний син. Ми відразу з ним порозумілися і добре поспілкувалися. Видно було, що я йому сподобався, та й він мені здався славним.
Наступного дня я прийшов, щоб дізнатися, як вона почувається. Її сина не було вдома. Він поїхав на чотириденну екскурсію. Це була чудова нагода, щоб ближче познайомитися. Ми з нею провели чудовий час. У нас розпочався бурхливий роман. Ми зрозуміли, що на нас чекає щасливе, світле майбутнє. За кілька місяців я зробив їй пропозицію. Вона, звісно, погодилася – з радістю. Після того, як я переїхав до них жити, зрозумів, що єдиною метою мого життя стало виховання та утримання сина дружини.
Отримував я невеликі rроші і все витрачав, щоб задовольнити хлопці. А він постійно щось просив, іноді навіть вимагав. Коли я у Марини поцікавився, чому вона не вимагає алі менти від колишнього чоловіка, вона сказала, що від нього нічого їй не потрібне. І поставила свого роду ультиматум, мовляв, якщо я люблю її, то маю полюбити її сина — як свого рідного. А я не можу зробити вигляд, що люблю чужу дитину, як свою, жер твувати собою, щоб утримувати її. Я розумію, що врешті-решт нам доведеться з нею роз лучитися. Хлопчик дуже вимогливий, а я не можу працювати і жити лише заради нього. А вона природно живе лише заради сина та не погодиться на інші умови. Я не з тих чоловіків, котрі люблять чужих дітей як своїх рідних. Чужа дитина завжди буде чужою. А жінки не повинні вимагати того, чого не може бути.