Мені було 12, коли мама розповіла мені, як пішов мій батько. Дізнавшись про ваrітність мами, він запропонував її позбутися від мене, мама не погодилася. Тоді він пішов і більше ніколи ми його не бачили. Нашими сусідами знизу була одна сім’я, у яких син мій ровесник. Зі Славіком ми друзі дитинства. Я вважала, що наші долі чимось схожі. Правда, у нього був батько, але краще б його не було. Він був n’яницею, а потім і дружина стала такою. У такі моменти Славік тікав з дому, приходив до нас. Ми разом дивилися мультики, грали, пили чай або гуляли в парку. Мама завжди говорила мені, що я повинна вибрати чоловіка багатший, з квартирою і машиною, буде краще, якщо у нього і бізнес буде. Вона хотіла для мене нормального життя, не такою, яка була у неї.
Після школи я вступила до училища на кухаря-кондитера, а Славік став вчитися на водія. Ми більше так близько не спілкувалися, але при зустрічі базікали про все. Одного разу моя однокурсниця сказала, що його двоюрідний брат дуже хоче зі мною познайомитися, він побачив мене, коли забирав сестру, і я йому сподобалася. Я погодилася на зустріч, мені було дуже цікаво. Хлопець виявився набагато старший за мене, мені було 17, а йому 26. У на своїй машині відвіз мене в кафе, ми поспілкувалися. Я дізналася, що у нього є свій бізнес, кілька овочевих кіосків по місту і своя квартира. У нас все закрутилося. Коли я розповіла про нього мамі, мама веліла мені не упускати таку партію і погоджуватися, якщо він зробить серйозну пропозицію. Так і сталося.
Він запропонував переїхати до нього, і я погодилася. Перший місяць нашого спільного життя пройшов без будь-яких пригод. Але, а незабаром я стала помічати, що він іноді не ночує вдома, rрубить мене, і навіть одного разу під няв на мене руку. Я вирішила потерпіти, минуло півроку, і я дізналася, що він був одружений два рази, у нього двоє дітей від кожної дружини і з ними обома він досі проводить ночі. Не знаю навіщо, але і на це я вирішила закрити очі.
Але одного разу, коли ми розвантажували багажник після покупок і я випадково впустила один з пакетів, чоловік почав kричати на мене посередині вулиці і готовий був вда рити мене. Я закрила обличчя руками, але дивним чином удару не послідувало. Я обережно відкрила очі і побачила, що якийсь хлопець перехопив його руку. Моїм рятівником виявився мій друг дитинства, Славік. Лише тоді я зважилася піти від свого хлопця. Славік почав доглядати за мною, подарунки, квіти, прогулянки. Вже через місяць він заявив: – Досить, ми вже втратили занадто багато часу. Вийдеш за мене заміж? Ми в шлюбі вже 20 років, у нас двоє синів. Я вдячна долі за мого спасителя.