Юля з Льошею зустрічалися трохи більше року. Коли познайомилися, їм було по 15-16 років. Познайомилися вони в школі. Туди Льоша прийшов до свого друга: сам він навчався в іншій школі. Юля сподобалася йому відразу. Він запросив її на танець, а після вечора вони пішли гуляти по місту. Зустрічалися вони близько року, але за весь цей час Льоша жодного разу не говорив, що любить Юлю. Незабаром Олексію виповнилося 18 років, і його забрали в ар мію. Юля nлакала, не відходила від коханого ні на хвилину. Хлопця забрали слу жити, а Юля не чекала його. Всі друзі перешіптувалися, мовляв, ніяких обіцянок не давала, ось і не чекає. Насправді, чекати більше не було сенсу.
Батьки Льоші повідомили, що хлопець заrинув при навчаннях. Новину цю Юлі приніс кращий друг Льоші, Вова. Він незабаром і став першим її чоловіком. Але не приховував того факту, що не любить Юлю, а друзям говорив, що він просто за розрахунком. Через місяць батькам Льоші подзвонили знову і сказала, що їх син живий: сталася помилка. Важко уявити собі, що пережили батьки Льоші за цей місяць, але в підсумку вони були на сьомому небі від щастя. Тим часом Юля зрозуміла, що чекати Олексія не має ніякого сенсу, адже він точно не пробачить їй зра ду, тим більше – з кращим другом. Вийшла вона заміж за іншого хлопця, наро дила йому дочку і розлу чилася.
Але весь цей час вона продовжувала думати про Льошу, але розуміла, що друг точно “похвалиться” перед ним… Так і сталося: Льоша отримав лист від Вови, в якому розповідалося про те, що трапилося у всіх подробицях. Природно, Олексій не міг пробачити зра ду Юлі, але і Вову він пробачити теж не зміг. Адже дружив він з ним з дитячого садка… Повернувшись з ар мії, Льоша побув кілька днів з батьками, а потім переїхав в інше місто, щоб випадково не зустрітися зі зра дниками. Йому вдалося влаштувати своє життя: він зустрів прекрасну дівчину, одружився на ній, зараз виховує двох дівчат. Що стосується Юлі, то вона так і залишилася матір’ю-одиначкою. А Вова попрощався з життям у сва рці – з одним з дуже рев нивих друзів.