Будучи досвідченою бабусею, я любила розповідати своєму онуку Артему різні цікаві історії, які він із захопленням слухав. Він вірив у дива і завжди чекав, що наступного ранку з ним станеться щось чарівне. У мене було багато дітей, і коли чоловік рано пішов із життя, мені довелося тягнути все на собі. Моєму старшому синові було вже 16 років, і він старанно допомагав мені.
Ми через багато чого пройшли разом, а наші добрі сусіди – тітка Марія та дядько Степан – завжди допомагали нам, коли ми були у нужді. Якось, повертаючись додому з міста, я запізнилася на останній автобус, і мені довелося їхати автостопом. За кермом був чоловік приблизно мого віку, і ми розмовляли. Він був вдівцем, і ми мали багато спільного. Згодом Дмитро зробив мені пропозицію, і я погодилася вийти за нього заміж.
Після того, як ми одружилися, я дбала про тітку Марію до її смерті. Вона залишила мені на прощання старий годинник, який Дмитро, чудовий майстер, полагодив і повернув до життя. На наш подив, під час ремонту ми виявили гроші, заховані всередині годинника. Тітка Марія ще за життя казала, що годинник обов’язково повинен дістатись мені… Я віддала усі гроші своїм дітям. На цьому історія закінчилася, бо онук Артем уже міцно спав.