Коли я був студентом, я познайомився з Інною, яка жила зі мною в одному гуртожитку. Ми почали зустрічатись на четвертому курсі, і Інна постійно говорила, що нам треба ще перевіряти наші стосунки перед весіллям. Якось вона раптово зникла і повідомила мені, що їй потрібно терміново повернутися до свого села, щоб подбати про свою хвору матір.
Я запропонував допомогу, але Інна відмовилася – і в результаті ми розірвали наші стосунки. Через п’ятнадцять років я зустрів Ніну, яка стала моєю дружиною і матір’ю двох моїх дітей. Вона жива та енергійна жінка – і я почуваюся з нею неймовірно щасливою. Нещодавно по дорозі в інше місто у мене зламалася машина, і мені довелося шукати допомоги у найближчому будинку.
На мій подив, двері мені відчинила Інна, яка виrлядала дуже втомленою і нещасною. Коли ми розмовляли, я дізнався, що вона розлучилася і ніколи не мала дітей, але працювала вчителькою, і її учні любили. Незважаючи на жалість до неї, я зрозумів, що мої старі почуття до Інни зникли, і мені стало жаль її тільки як хорошу людину, яка переживає важкі часи. Побажавши їй всього найкращого, я поїхав, щоб повернутися до своєї сім’ї.