Як пенсіонерка, я деякий час спостерігаю за сім’єю сина та невістки. Моя невістка, Тетяна, все говорить про те, щоб отримати велику квартиру, і вона вже переконала нашого онука у тому, що це гостра потреба. Я ж відчуваю, що було б великою помилкою, якби мій син послухався її. Якось Тетяна сказала мені, що хоче квартиру більше, бо думає про майбутнє сина. Я не могла не поставити питання про її мотиви і запитала: – Навіщо вам ще одна квартира? Ви всі живете досить добре, ні в чому не відмовляєте, і місця всім достатньо…
– Та й квартира зайвої не буде! Син підростає, хай йому буде квартира. Ми ще молоді, працюємо, маємо можливість купити житло. А далі – невідомо, що буде, – відповіла Тетяна. Я була здивована, бо в мене теж є двокімнатна квартира, яку мій онук успадкує після мене. Після нашої розмови, яка ні до чого так і не привела, Тетяна деякий час не порушувала цієї теми. За кілька місяців вона знову заговорила про нову квартиру. Я не могла мовчати і сказала їй, мовляв, все гаразд, вистачить розвивати цю тему, але у відповідь вона відповіла, що не почувається власницею в цій квартирі. Це стало для мене червоним прапором. Мені здається, невістка просто готує трамплін для ро злучення та свого безтурботного вільного життя.
Я поділилася своїми думками із сином (правда, про роз лучення нічого не сказала), але він мені не повірив. Він думає, що Тетяна просто думає про майбутнє їхнього сина. Я досі не можу позбутися своїх підозр. Я бачу подвійне дно в кожній дії та слові Тетяни. Вона хитра та витрачає отримані гроші тільки на себе. Я не хочу з нею більше спілкуватися, але все ще не можу вирішити, чи говорити синові про свої підозри чи ні. Це серйозна тема, і я не хочу лізти до їхніх особистих справ.