Слава стояв перед дзеркалом, розглядаючи свій новий костюм, коли до нього підійшла Віра, подруга дитинства. Це був день його весілля, але він не виглядав щасливим, як слід… -Слава, чому ти засмучений? – Запитала Віра. -Ти не хочеш одружуватися? Якщо твоя наречена Яна побачить тебе таким, вона подумає те саме! Слава зобразив усмішку, але його очі залишалися сумними. Здавалося, він взагалі не хотів йти до РАГСу, але Віра не розуміла причин. – У нас ще є півгодини. Розкажи мені, що сталося! -Все змінилось! – відповів наречений і сів на стілець . – Абсолютно все змінилося. Я змінився. Яна змінилася. Обставини змінились! -Ти про її ваrітність? Але ж це чудово!
Ти раніше казав, що хочеш дітей! -Я хочу і прагну до цього, але я не впевнений, що вона буде гарною матір’ю. У неї на думці одні вбрання та ресторани. -Якби не дитина, ти б не зробив їй пропозицію? -Так я і не робив пропозиції. Яна поставила мене перед фактом. Вона приїхала два тижні тому, показала мені довідку про те, що ваrітна, і відвела мене до РАГСу подавати заяву. Я навіть не мав часу про щось подумати! -Послухай, мені шкода це чути! Але ви разом уже два роки! Треба було розуміти, з ким ти. -У тому й річ, що я не зміг. Я маю на увазі, що завжди був обережним. Чесно кажучи, я зовсім не впевнений, що це моя дитина. Або що вона взагалі ваrітна. Слава був спантеличений. Як порядна людина, він не міг залишити свою дівчину, але з якоїсь причини його мучили невиразні сумніви, яких він не міг позбутися. -Ти одружуєшся тільки через дитину?
-А я маю вибір? -Звичайно! Ти можеш бути батьком і без весілля. Я була впевнена, що в тебе все добре, але якщо справи такі… Може, в цьому немає необхідності? Слава не хотів одружитися, але й негідником бути теж не хотів. Він сподівався, що все якось налагодиться. Яна народить і заспокоїться. Вона стане доброю дружиною, і він постарається бути їй добрим чоловіком. Зрештою, у них і раніше було кохання. Чи можна його повернути у будь-якому випадку? Віра пішла, а Слава залишився віч-на-віч зі своїми думками. Він справді не хотів одружитися, але й бути покидьком теж не хотів. І він хотів зробити правильно чисто по-людськи… Віра вирішила врятувати свого друга. Вона дізналася у подруг нареченої, яке було її самопочуття останні кілька тижнів? А одна з них промовилася, що наречена шукала знайомих у ліkарні, які б могли видати їй довідку. Віра все зрозуміла. Вона зателефонувала Славі, все йому розповіла і наказала їхати до неї додому. Коли Слава дістався місця, Віра вже забронювала йому квитки до столиці. -Їдь, і не відповідай на дзвінки. Коли все заспокоїтись, я тобі подзвоню…