Ми з Миколою познайомилися у цілодобовому магазині, де я працювала на касі. Я була студенткою та працювала, щоб мати фінансову незалежність. Батьки мною пишалися, адже я й добре вчилася, і працювала, купувала собі все необхідне і навіть техніку для дому. Мною пишався також мій хлопець Микола, хоч сам він ніколи не працював і сидів на шиї батьків.
Він мені часто дарував квіти, я йому шоколадки дарувала, а коли в магазині не було клієнтів, ми довго сиділи і розмовляли без упину. Але щастя наше тривало недовго. Якось його мама прийшла в магазин і відверто принизила мене. Коли вона стояла з продуктами на касі, раптом програма зависла, а вона почала звинувачувати мене в тому, що я не компетентний працівник і не вмію працювати. Адже вона завжди купує все у нашому магазині, а каса зависла лише в мене. Це означало, що я криворука і не вмію нічого робити.
А потім сказала, що я, напевно, шахрайка і хочу взяти з неї більше грошей, тому і брешу, що каса не працює. Вона обернулася і сказала своєму синові, щоб він добре вчився, щоб ніколи не стояти за касою. Мені було дуже соромно за її слова. Адже вона була мамою мого хлопця, але стояла і принижувала мене у всіх на очах. А там стояли люди у черзі, яких я бачила щодня.
Мені стало соромно дивитись у їхні очі, адже вони продовжували до нас ходити і, мабуть, шепотіли про мене. Мій хлопець вибачався за матір, говорив, то у неї був поганий день, але я не змогла пробачити таке приниження. Я пішла з роботи та почала працювати віддалено, щоб не спілкуватися з клієнтами. Я вважаю, що будь-яка професія є важливою і ніхто не застрахований від того, що з дипломом не працюватиме в магазині. Я була лише студенткою. А свою дитину вона чомусь вважала особливою.