Юля вранці перед роботою зайшла на пошту та взяла свою посилку. Вона замовила розкішну сукню для корпоративу, а все тому, що хотіла сподобатися своєму симпатичному колезі. Вже кілька місяців із нею працював дуже симпатичний хлопець, і вона всіма силами хотіла йому сподобатися. Їй було вже двадцять п’ять, але тривалих стосунків із хлопцями ніколи не було.
А вона вже хотіла створити сім’ю, народити дітей, як і всі її ровесниці. Віктор щодня робив їй компліменти, і вона намагалася виглядати для нього ще краще. Вона щодня старанно вибирала одяг, щоб йому сподобатися, і щоб він зробив комплімент. Хоча він робив компліменти всім жінкам в офісі, навіть літнім. Але Юля була впевнена, що він дивиться на неї по-особливому. Принаймні вона хотіла так думати. А він ще й сидів поруч із Юлею, і вона весь час відчувала його парфум, і він подобався їй ще більше. Працювати разом ставало дедалі складніше. Юля вже не могла сконцентруватися на роботі. І так вона вже два місяці старалася йому сподобатися і дивувалася, що він її нікуди не запрошує.
А якось він не прийшов на роботу. Юля поцікавилася у начальниці, чому його немає і дізналася, що у нього весілля . Вона не могла в це повірити. У неї потемніло в очах, вона сіла на своє місце і намагалася, щоб ніхто цього не помітив. Вона вже працювати після цього не могла. Навіть плаття для корпоративу вона замовила для нього, щоб бути найкрасивішою для нього.
Тільки зараз вона почала розуміти, що він на неї ніякої уваги не звертав, спілкувався так само, як і з усіма. Додому вона повернулася дуже засмученою. Сукню вона приміряла, їй не підійшло, та й розмір був не її. Сукню вона вирішила повернути і вирушила знову на пошту. До неї підійшов співробітник пошти, вони розмовляли, і він одразу запросив її на побачення. Вона дуже зраділа і зрозуміла, що тепер має купити сукню вже для побачення.