Мій старший брат вже в край очманів. Його маленькі варвари мені планшет зламали, а він, замість того, щоб оnлатити мені ремонт або запропонувати доnомогу, каже, мовляв, я сама повинна краще прибирати свої речі. Я живу з батьками, вчуся в університеті. У мене є старший брат, який 7 років тому одружився і вже встиг створити двох своїх копій. Брат з самого дитинства був просто нестерпним, йому все було дарма. Він не ставив до уваги нічиї зауваження, а мама, до речі, і не лізла до нього із зауваженнями. Синочка вона чомусь завжди балувала.
Коли брат одружився, всі свої «зайві» rроші мама стала віддавати йому, а коли у мене наро дився перший племінник, ох, це був початок кінця. Брат взагалі своїх дітей не виховує, ну, прям, ні крапельки. Він раз у раз балує їх дороrими подарунками, планшетами, телефонами, приставками, а ті не знають слова «не можна». Невістка теж не зацікавлена у вихованні своїх нащадків, їх все влаштовує, скаржитися-то їм нема на що… Місяць тому до нас в гості зайшли племінники. Будь я вдома, я б пересунула шафку до дверей своєї кімнати, але мене вдома, на жа ль, не було.
Брати роз лютилися і, швидше за все, впустили мій планшет, який я їм завжди забороняла чіпати. Я це виявила, коли було вже пізно, їх вдома не було до мого повернення… Я взяла планшет, щоб на ньому відкрити лекції, а він не включався. Потім я побачила тріщину на екрані, просто величезну тріщину. Мама, як завжди, роз вела руками, коли я запитала, чому вона впустила онуків в мою кімнату, але відповідь брата мене здивувала по більшій мірі. — А нічого речами розкидатися! Прибрала б все красиво в кут, ніхто б не постраждав, а так мої, напевно, випадково зачепили. Тут тільки твоя вина, — сказав він, дивлячись прямо мені в очі. З тих пір я прошу маму поставити замок на мої двері. Мої двері відтепер будуть закриті для брата і його дітей.