Донька Ганни Сергіївни вже неодноразово кликала її переїхати до них. — Мам, тобі не нудно в своїй однушці? Переїжджай вже. І тобі буде зручніше, і Мариночка буде поруч з бабусею, і мені буде спокійніше. А чому б і ні? Анна Сергіївна практично ростила доньку одна. Чоловік заrинув в ава рії, коли доньці було 5 років. Вона працювала не покладаючи рук на двох роботах. А ночами nлакала в подушку, чоловіка дуже любила і сумувала за ним. Дочка, он, виросла, створила сім’ю і наро дила дитину. Так от, вирішила Ганна Сергіївна все-таки переїхати до доньки. — Олен, я тут подумала, напевно, переїду до вас, якщо ви не передумали. — Звичайно не передумали, мам. Збирай свої речі, завтра за тобою заїдемо. Почалося у Ганни Сергіївни інше життя. Вона більше не самотня, у неї своя окрема кімната, матрац ортопедичний, вікно з шикарним видом на ліс. Тиждень Ганна Сергіївна була в ейфорії. Але скоро дещо сталося. Увечері, коли вона лягала спати, відчула запахи.
Ганна Сергіївна не вживала, тому не переносила. Вона пішла на кухню, а там зять kурить і випиває. Вона пішла назад в кімнату, лягла, але не змогла заснути від нудоти. Вранці поговорила з дочкою. — Олено, що це було, вчора? — Що мама? Про що йде мова? — Чоловік твій, kурив і випивав. Весь будинок провоняв цим запахом, також моя кімната. Я всю ніч не змогла заснути. Будь ласка, прийми заходи. — Мамо, у нього такі правила. Він працює весь тиждень допізна, тому на вихідних іноді дозволяє собі таке. Людина отримує від цього задоволення. Він наш годувальник, має на це повне право. Потрібно змиритися з цим, — сказала Олена і вийшла з кімнати. Поки Ганна Сергіївна намагалася змиритися з цим, сталося дещо інше.
Олена і чоловік сильно посварилися. Ганна Сергіївна ніколи в житті не чула таке: людина — інтелігент в третьому поколінні. Вирішила вийти з кімнати і заспокоїти їх. — Мама, ми самі розберемося! Іди, будь ласка, в свою кімнату. Вночі у Ганни Сергіївни підстрибнув тиск, вперше в житті. Викликали швидkу, ліkарі призначили таблетки. Фізичне і nсихологічне здоро в’я Ганни Сергіївни різко погіршилися. Вона не виходила з кімнати, не спала ночами. І одного разу раптом її осяяло, що потрібно повернутися додому, і тоді весь цей кошмар закінчиться. — Ні, Оленка, не вмовляй залишитися. Я досить погостювала у вас, зараз хочу повернутися додому. А ви приїжджайте до мене в гості. Вона повернулася, помила підлоги, полила квіти, розклала речі і книги по місцях, викинула таблетки, і продовжила жити, як раніше. Іноді, читаючи книгу, зупинялася на одну хвилину, насолоджувалася тишею і чистим повітрям — і знову продовжувала.