Нещодавно зі мною трапився випадок, який я не можу забути. Я поводилася дуже nогано і не можу собі пробачити. Я так розлютилася, що не могла впоратися з собою, хоча вважаю себе врівноваженою людиною. Маю доньку, їй три роки. Ми часто з нею гуляємо. Вона дуже товариська, дружелюбна, легко знаходить спільну мову навіть із незнайомими дітьми. На вулиці була хороша погода, і ми з донькою прийшли на дитячий майданчик. Побачивши дітей, моя дочка побігла до них. Я сіла на лаву. Мені здалося, що вони знайомляться, але потім я зрозуміла, що щось відбувається.
Дівчинка говорила моїй дитині гидоти, дражнила її: »Гей опудало, у тебе немає велосипеда, чому ти така страшна, страաне опудало, ти що, язик проковтнула, дура”. Вона знущалася з моєї доньки, а моя бід на донечка не розуміла, що її ображають, усміхалася їй. Підійшла до них, дуже розлючена. Не розуміла, звідки стільки злості, ненависті, на хабства у цій маленькій дівчинці. Я дуже бурхливо відреагувала. Запитала у дівчинки, чому вона обзивається, поцікавилася, де її мати, щоб насkаржитися, розповісти, як веде її дочка. А вона відповіла, що нічого nоганого не зробила.
Виявляється, вона не розуміє, що ображає свою ровесницю. Звідки стільки зухвальства, з кого вона бере приклад? Найстрашніше те, що їй не було соромно за свою поведінку. Напевно, у них у сім’ї прийнято обзивати один одного, і вона вважає це нормальним. Але я не дозволю принижувати свою дочку. Сказала їй: Коли підеш додому, подивися в дзеркало і там ти побачиш опудало; я розповім твоїй мамі, що ти nогано поводиться, ти nогана дівчинка». Тепер не розумію, чому я не змогла стриматись. Адже могла спокійно пояснити, що не можна говорити гидоти та обзувати інших. А як інші мами повелися б у моїй ситуації? Щоби ви зробили на моєму місці?