Свекруха показала свої кігті ще в день нашого знайомства. Вона вже тоді дала мені зрозуміти, що відносин дочки-матері між нами не буде. — А де ви будете жити після весілля? — з непідробною цікавістю запитала свекруха. — Там же, де ми живемо зараз, — відповів Паша, — у моїй орендованій квартирі. — Дашенька, а ти nлатиш за квартиру? — раптом майбутня свекруха звернулася до мене, хоча до цього вона мого імені не вимовляла. — — Звичайно, я ж теж працюю, — сказала я здивовано, бо думала, що Паша про все свою маму вже заздалегідь попередив. — Мамо, я вже не раз говорив: Даша працює, ти знаєш, як ми nлатимо за квартиру, ти навіть знаєш, де вона працює. Я не розумію, що за питання, — Паша бачив, що мені некомфортно, і спробував вгамувати матір, але та не збиралася відступати. Майбутня свекруха після кожної фрази говорила якусь гидоту на мою адресу. Скоро Паша приніс мені пальто, сказав одягнутися, і ми повернулися в свою квартиру. До весілля ми намагалися уникати зустрічей з мамою Паші, так як знали, що вона, швидше за все, зіпсує нам настрій так, що всі наші плани на день скотяться в тартарари.
Після весілля свекруха стала часто до нас заглядати і вказувати на мої косяки в господарстві. Кожен раз Паша з нею сва рився, але та знову і знову приходила до нас, і все починалося заново. На початку наших відносин свекруха говорила, що з нетерпінням чекає від нас онуків. Потім, коли наш дохід стабілізувався, Паша отримав підвищення, ми купили квартиру в хорошому районі і задумалися про дитину, але свекруха була проти – ні про який декрет не могло йти мови, а то бідному Паші довелося б нелегко. Ось одного разу свекруха подзвонила синові і почала скаржитися, що я якась не така, адже я сильно зациклена на роботі, а про дитину і чути не хочу.
За її словами, Паша гідний більшого, і я йому не рівня. Паша накричав на матір вперше, сказав, що любить мене і не хоче більше бачити маму в нашому домі. Все це відбувалося, поки я спала, точніше, так думав Паша, але я все чула і просто жа халася від того, скільки злості може бути в людині. Того дня свекруха з’явилася до мене на роботу, почала кидатися паперами, кричати, називати мене nоганими словами, і моїм колегам довелося силою вивести її звідти Я в сльо зах подзвонила Паші, він приїхав, забрав мене, заспокоїв і вже того вечора ми прийняли складне, але необхідне рішення: ми вирішили продати свою квартиру, переїхати в інше місто, купити там нову і жити подалі від свекрухи, щоб вона нашої адреси навіть не знала. Ми все саме так і зробили. Зараз ми живемо в своїй новій квартирі в 150 кілометрах від свекрухи, обидва заробляємо неnогані rроші і готуємося до нашої першої дитини. Раз в 2 місяці чоловік їде до мами, але їй нашу адреса не говорить. Я розумію, що йому складно, але шалено пишаюся тим, що він так самовіддано захищає нашу сім’ю від нападок свекрухи.