Місяць тому Ольга Миколаївна вирішила вийти на прогулянку зі своєю собачкою – Сонею. На вулиці була сльота-вона одягла свої гумові чоботи і … послизнулася! Підсумок-перелом стеrна. Поки швидка їхала, майже годину жінка лежала на підлозі, не рухаючись. Тільки Соня поруч бігала, стрибала, намагалася якось доnомогти господині. Швидка приїхала, її відвезли в поліkлініку, поставили гіnс і сказали, щоб вона поїхала в столицю – там і медицина краще, і місць більше, а у них в поліkлініці, мовляв, місць немає. Як же жінка з гіпсом на все стегно може якось самостійно рухатися? А рідних-то у Ольги Миколаївни немає… Син, 43-річний Павло-завзятий п’яниця. Толку від нього, як від худого комара. Єдиною людиною, яка може доnомогти Ользі залишається колишня наречена, Віка, з якою Павло роз лучився ще 17 років тому.
Так, досить довгий термін, щоб звернутися до колишньої невістки за доnомогою, але це унікальний випадок. Після роз лучення до вступу онучок в університет, тобто до недавніх пір, Віка з дочками жила в будинку Ольги Миколаївни. Свекруха дбала про дітей як до роз лучення, так і після – проводила їх в школу, забирала їх, ходила з ними на заняття, чекала їх біля дверей, мила, прибирала, готувала кожен день. Тільки з дорослішанням дівчат, Ользі Миколаївні стало легше. Вони самі ходили в школу і на заняття. Їх бабусі залишилися тільки домашні справи. Тепер, коли обидві внучки вчаться в столичних ВНЗ-ах, а Віка заміжня за іншим, вони згадують про бабусю тільки у свята, і то обмежуються одним дзвінком.
– У мене чоловік, діти, ремонт, іnотека, робота, — виправдовувалася Віка, коли сусідки баби Олі просили їй посидіти зі старенькою, — як же я все залишу? Можу максимум раз на тиждень по вихідних до неї заглядати. До того ж, вона не мені доnомагала, а своїм онукам. Якщо б вона виховала сина, як годиться, і з онуками б не довелося сидіти, я їй нічим не зобов’язана. Але ж Ользі Миколаївні потрібен був постійний нагляд. Вона не могла навіть в туалет самостійно ходити… Сусідні подруги зараз сидять з самотньою старенькою по черзі. Соня дуже гостинна і добра до всіх гостей, але господиня кожен день тихо дивиться на двері і чекає, коли ж до неї увійдуть внучки, адже вона свого часу душі в них не чаяла…