Тетяна займалася домашніми справами, коли подзвонив телефон. На екрані смартфона висвітилося ім’я подруги. – Ти зайнята?- запитала Люба. – Так, домашніми справами займаюся. – Кидай ці свої справи і поїхали до Маші, від неї Борис пішов. До іншої жінки в місто перебрався, уявляєш? Вранці зібрав речі, пішов. Цю подію потрібно відсвяткувати! Адже ти знаєш, як вони разом жили. Незабаром всі зібралися за поспішно накритим столом. – Ну що ж, дівчатка, тепер я теж вільна жінка, – сказала Марія, – ви ж знаєте, що Борис забороняв мені з вами спілкуватися, говорив, що ви поrано на мене будете впливати.
На щастя, все тепер позаду. Можемо тепер більше проводити разом часу. Про відносини Марії і Бориса всі чули. У Бориса дуже важкий характер. Він був дуже ревнивим і був жа хливим власником. А ще вимагав від дружини підвищеної уваги до себе, міг поводитися грубо, наприклад, якщо йому не подобалася приготована їжа, міг викинути тарілку з їжею. А якщо у нього не було настрою, міг не розмовляти з Марією цілий тиждень. Згодом таке ставлення дуже набридло. Як він познайомився зі своєю kоханкою, нікому не відомо. Але він став до неї їздити два рази на тиждень, дружині говорив, що їде на курси підвищення кваліфікації.
Але незабаром знайомі відкрили їй очі на правду. – А дітям він збирається допомагати? – запитала Вероніка. – Не знаю, ми ще про це не говорили,- сказала Маша, — а я, напевно, на алі менти подам. Всі схвально закивали. Дівчатка до вечора просиділи у Маші, випили трохи алкоrолю, стали про мужиків пліткувати. Кожна згадувала свої невдалі стосунки. Борис повернувся через місяць, чомусь був упевнений, що Марія зрадіє його поверненню. Але Марія залишилася байдужа. На нього подивилася холодно. – Вас, жінок, не зрозумієш. Я думав ти хочеш, щоб я повернувся-сказав Борис, – що вам жінкам потрібно? – Любов і повага, – сказала Марія, – дізнався? А тепер, дорогий, провалюй. Борис лише здивовано на неї подивився.