Історія про меркантильну особистість, яку цікавили лише rроші, і ніяк не люди.

Advertisements    

О п’ятій вечора Наташі зателефонував замовник і попросив доробити проект за два дні. Наташа влаштувала собі умовні вихідні, але вона подумала, що може добре заробити і що зайвими rроші не будуть. Замовники розповіли їй все, навіщо цей проект, що треба робити і таке інше. Ще сказали, що попередній редактор не зробив роботу і просто залишив все. Наталка погодилася і попросила надіслати їй проект.

Навчивши проект Наташа здивувалася тому, чому колишній редактор не доробив роботу. Тому що все було виконано на найвищому рівні. Він подумала, що це не так. Наташа розпочала редагування проекту. Половину зробила ввечері і просиділа так майже до ранку, а іншу половину доробила після роботи, коли вона трохи відпочила і почала працювати. Закінчивши проект, вона відправила все замовнику та попросила перерахувати rроші їй на карту. Замовник щоразу знаходив якісь обмазки.

Advertisements    

Наташа впродовж місяця вірила і чекала, що зараз їй перерахують rроші, але цього так і не сталося. Вона зателефонувала та зажадала rроші за виконану роботу. Але їй сказали, що наша компанія ще тільки-но відкривається, і що у них немає таких великих rрошей для оnлати цього проекту. Наташа здивовано спитала, навіщо тоді погоджувалися на су му, яку вона озвучувала під час розмови. У відповідь вона почула, вони подумали, що наприкінці пояснивши їй си туацію, Наташа зрозуміє і не вимагатиме у них rроші. Наприкінці все звелося до того, що Наташа – «меркантильна особистість», яка не хоче доnомагати людям. Але Наталя нагадала їм, що має доступ до всіх документів компанії.

Advertisements