Мама Андрійка раптово пішла з життя, залишивши його збентеженим. Колись енергійна жінка, що обсипала його любов’ю та іграми, стала слабкою і тут її не стало. Сільські бабусі шепотілися про його сирітство, сумніваючись у майбутньому під наглядом баби Ольги. Вони всі говорили про його матір Катерину, таку молоду, але забрану безжалісною хворобою. Андрійко насилу усвідомлював ситуацію, особливо побачивши неживе тіло матері. Сусідки переконували його попрощатися з нею, а бабуся Оля заявила, що Андрійко не сирота, бо має біологічного батька . Це змусило інших замовкнути, бо боялися суворого характеру Олі. Батько у Андрійка справді був, але він був йому чужим.
У ранньому дитинстві мати згадувала про його рідкісні візити, але згодом він зник. Після похорону життя Андрійка різко змінилося. Бабуся Оля стала залишати його одного, давала йому вказівки щодо побуту та багато чого іншого. За тиждень вона підготувала Андрійку до зустрічі з батьком та його новою дружиною. Андрія відвезли до міста, де він познайомився з батьком, Володимиром Івановичем, та мачухою, Марією Миколаївною. Він важко переживав перехідний період, відмовлявся їсти з сім’єю і потай їв ночами. Він боявся можливої суворості мачухи. Якось Андрійко зустрів Василька, іншого хлопчика з мачухою, який порадив йому поводитися погано, щоб прогнати її з родини. Під впливом цієї ради Андрійко подряпав черевики мачухи, що спричинило напругу в сім’ї. Однак згодом він зрозумів, що мачуха була не такою, як він собі уявляв. Вона була доброю і дбайливою, попри розповіді Василька.
Свого дня народження Андрійко отримав подарунки від рідних, у тому числі від бабусі Олі. Радість була недовгою, бо незабаром бабуся Оля померла. Андрійко та його батько повернулися до села на похорон, де батько пообіцяв зберегти будинок Олі для майбутнього сина. Якось Андрійко виявив удома мачуху непритомну. Її терміново відвезли до лікарні, де вона пообіцяла переляканому Андрійкові, що видужає, і дотримала своє слово. Восени Андрійко пішов у перший клас, батьки були поруч із ним, мачуха навіть плакала, доки син стояв на своїй першій лінійці. У зрілому віці Андрійко нарешті розібрався у своїй складній сімейній історії. Він зрозумів, що його мачуха згодом стала для нього справжнісінькою та рідною матір’ю, а батько, хоч і був відсутній деякий час з його життя, зміг виправитися, і це найголовніше!