Кілька років тому сталася трагічна подія, пов’язана із загибеллю чотирьох молодих людей. Це був звичайний недільний ранок, коли батько сказав своєму синові: -Синку, підемо до церкви. -Батьку, припини свої марні розмови про віру, – відповів син. Хлопець вийшов надвір, де на нього чекав друг. Вони обоє сіли в машину, де на задньому сидінні вже сиділи дві 17-річні дівчата. Батько підійшов до машини і сказав:
-Синку, почекай хвилинку. Я хочу помолитись, щоб Бог був з тобою. Син відповів із сарказмом: -Тату, всі місця в машині зайняті, так що для твого Бога є одне місце в багажнику. Молоді люди розсміялися і поїхали у бік озера. Навіть будучи колишнім слідчим, який побачив у своїй практиці дуже багато, я не міг не бути вражений аварією, яка сталася слідом. Вони намагалися проїхати на червоне світло, коли з ними зіткнулася вантажівка, яка їхала на зелене світло.
Удар був надзвичайно сильним, але багажник, куди вони помістили Бога, не було зворушено, а всі чотири пасажири загинули. Я особисто знав батька, і він зі сльозами на очах розповідав цю історію. Він запитував, чи справді його синові було так важко помолитися. Так, ми часто поміщаємо Бога в багажник нашого життя, забуваючи про те, що Його місце в серці.