Ми з братом ніколи не були дуже близькі через десятирічну різницю у віці, і зустрічалися тільки на канікулах у будинку батьків. Як старша дитина, я перша вийшла заміж та переїхала. Спочатку ми з чоловіком жили в орендованій квартирі в місті, поки не змогли дозволити собі купити власне житло. Нині наша дочка вже виросла та самостійна, живе сама по собі. У свої 57 років я провела останні 12 років, працюючи в Італії, хоч ніколи не стикалася з фінансовими труднощами. На зароблені гроші я повністю відремонтувала будинок моєї матері, щоб подарувати їй щастя у старості.
На жаль, рік тому вона померла, і, згідно з її заповітом, будинок був розділений порівну між мною та моїм братом. Мій чоловік вважав це несправедливим, тому що я була єдиною, хто вкладав гроші в будинок, а мій брат ніколи не робив там жодних вкладів. Я сказала чоловікові, що мій брат просто не мав коштів, а в мене вони були. Зрештою, я вирішила віддати весь будинок своєму братові, у якого четверо дітей і який зазнає серйозних фінансових труднощів.
Я вірю, що мій брат дбає про батьківський дім, і наші батьки будуть щасливі на небесах. Мені будинок не потрібен, а його продаж не принесе великого прибутку. Більше того, якщо господарем залишиться рідна людина, то нам із чоловіком завжди буде, куди поїхати у вихідні. І ми зможемо дбайливо зберігати сімейне тепло, коли станемо старшими.