Наталя Іванівна жила одна у мальовничому селищі. Її чоловік помер два роки тому, а єдиний син Віктор після служби в армії переїхав до міста вчитися та працювати. Він рідко відвідував її, доки не купив машину. Його візити почастішали, він привозив продукти та одяг, незважаючи на постійні відмови матері. Він ніколи не ділився подробицями свого особистого життя, і Наталя так і залишилася в невіданні про його шлюб із жінкою на ім’я Олена. Сусідка Наталії, Віра, розповіла їй про Олену, яку вона описала як дорослу, пухку та нафарбовану. Наталя вирішила розпитати сина про його особисте життя під час наступного візиту. Незабаром приїхав Віктор із хлопчиком на ім’я Юрчик, якого він представив як свого пасинка.
Вони повечеряли, і Віктор розповів, що вони з Оленою одружилися минулого року. Він пояснив, що Олена не хотіла знайомитися з Наталією через невдалий досвід спілкування з попередньою свекрухою. Віктор запитав, чи може Наталя доглянути Юрчика влітку, бо Олена вагітна, а він весь день на роботі. Наталя погодилася, незважаючи на те, що Юрчик спочатку не хотів спілкуватися з нею. Але хлопчик поступово потеплів до Наталі і почав допомагати по господарству та грати з іншими дітьми на селі. У серпні приїхав Віктор із новиною про те, що Олена народила дочку Юлю.
Юрчик висловив бажання залишитися з бабусею, але було вирішено, що він повернеться у місто до школи. Наталя ж приготувала подарунки для нової онуки та невістки. Коли Олена приїхала за Юрчиком, вона спочатку не схвалила його бажань грати на курних вулицях. Проте Юрчик захищав свою бабусю та їхнє спільне проведення часу. Сім’я провела з Наталією два дні, протягом яких Олена зблизилася зі свекрухою. Перед від’їздом вона подякувала Наталії і зізналася в любові до Віктора, пообіцявши, що відвідуватиме її якнайчастіше. У результаті відносини у сім’ї налагодилися. Наталю запросили до їх міської квартири на зиму, щоб вона допомагала з дітьми та по господарству, а між свекрухою та невісткою встановився міцний зв’язок, на радість Віктора та Юрчика.