Олексій спокійно і невимушено сказав, що йде, але для Лілії це було очікувано, адже останнім часом між ними була напруга. – Ти не збираєшся нічого сказати? – Запитав Олексій у відповідь на тишу. – Навіщо потрібні слова? Хіба вони щось змінять? – спитала Лілія Олексія, який дивився кудись у далечінь. – Ліля, пробач мені… Якби у нас були діти, цього б ніколи не сталося. Мені так шкода, мені дуже шкода, – сказав Олексій, не знайшовши в собі сили подивитися на дівчину. – Я тебе розумію. Я знаю, як ти мрієш про сина.
Мені шкода, що я не змогла тобі його подарувати, – відповіла Ліля, намагаючись стримати сльози. – Ти ні в чому не винна… Просто так вийшло… – сказав Олексій і замовк. – Хтось приходив до тебе додому днями? – спитала Лілія, а її голос тремтів. Олексій мовчав, а Лілія затулила обличчя руками та заплакала. – Іди! Іди! Я не хочу тебе більше бачити, – кричала вона йому, а всередині її серце розривалося на частини. *** – Я зрозумію, якщо ти підеш… – сказала Ліля Олексію два роки тому, коли вони відзначали п’ятнадцятиріччя спільного життя. – Не говори дурниць. Я буду з тобою до кінця, – відповів Олексій, витираючи її сльози. Але одного разу Олексій пішов. Як ми зазначили раніше, для Лілії це було очікувано, проте вона все одно дуже сумувала з цього приводу. Подружжя домовилися, що вона залишиться в їхній квартирі, а Олексій з’їде.
Через два роки після розлучення Лілія народила сина, якого назвала Михайлом. Олексій, звичайно, про це не знав, а Лілія йому не говорила, адже вирішила залишити його в минулому. Якось Лілія збиралася погуляти з Михайлом у парку, коли Олексій зненацька з’явився біля її дверей. Від нього щойно пішла друга дружина, забравши з собою дітей. Так співпало, що чоловіка Лілії теж не було з нею. – Чи можу я хоча б іноді звертатися до тебе за допомогою? – спитав Олексій у Лілії. Ось так життя знову звело двох люблячих людей. Вони й подумати не могли, що таке станеться. Через деякий час Ліля оголосила, що чекає на поповнення в їх сім’ї, і вони тоді ж відсвяткували новосілля в новому просторому будинку. Двокімнатна квартира була тісна для великої сім’ї, тим більше коли на підході була ще одна дитина, проте щастя цієї сім’ї вже нічого не могло зіпсувати!