Мені, як вчителю, все більше набридають батьки моїх учнів. Вони дзвонять мені в будь-який час доби, забуваючи, що я людина, яка має особисте життя поза роботою. Уявляєте, вони будять мою дочку своїми дзвінками або переривають мій час із чоловіком чи сім’єю у парку чи кафе. Ще гірше те, що нещодавно мене призначили класним керівником і тепер батьки завалюють мене абсурдними проханнями.
Одна мама навіть зателефонувала мені об 11-й вечора і попросила поговорити з учителем англійської мови, щоб її син отримав вищу оцінку, бо він грає у волейбол і не встигає виконувати всі домашні завдання. Але що справді перейшло межу, то це коли батьки почали стежити за мною в соціальних мережах і коментувати все, що я роблю. Вони критикували мій вибір відпочити від м’яса і навіть коментували різноманітний музичний смак.
Одна моя фотографія в шортах відпочинку викликала великий переполох, і вони були обурені, коли я опублікувала рецензію на книгу про пару нетрадиційної орієнтації. Засмучує, що батьки вважають, що мають право диктувати, як мені жити, що носити і що публікувати в соціальних мережах. Навіть мої власні батьки не роблять так зі мною, пропонуючи непрохані поради про те, як жити краще. Я розумію, що вони дбають про освіту своїх дітей, але вони повинні поважати мої межі та давати мені можливість жити своїм життям поза роботою.