Аліна прокинулася рано вранці, але сонливість не проходила. Намагаючись не розбудити маму та молодшу сестру, вона сіла на матраці. Їхня сім’я, до якої входили мама Марія та сестра Оленька, жила в одній маленькій кімнаті, а бабуся Аліни, Тамара, займала іншу кімнату. Після смерті батька Аліни, Тамара переїхала жити до них, скажи, що квартира належить їй. Незважаючи на брак місця, Тамара відмовилася поступитися своєю великою кімнатою, в якій стояло двоспальне ліжко, на якому свого часу спали Марія та її чоловік. Бабуся також заборонила будь-кому входити до її кімнати. Навіть якщо онуки змушені були спати на підлозі, Тамару це не хвилювало. Вона вигадувала свої правила на кухні і навіть диктувала розклад відвідин ванної.
Бабуся постійно називала їх “відморозками” і вимагала, щоб Марія забезпечувала сім’ю, бо вони живуть у її квартирі. Марія намагалася напоумити Тамару, але нічого не допомагало. Йти їм не було куди, тому що діти були прописані за цією адресою. Марія намагалася вирішити житлове питання за допомогою заощаджень, які в неї залишилися після того, як чоловік пішов на той світ, але їй відмовили в кредиті. Якось увечері Марія повернулася додому пізно, несучи в руках сумку із продуктами для борщу. Коли вона готувала на кухні, то почула дивні звуки, що йшли з її кімнати.
Коли вона пішла розбиратися, то виявила, що Тамара риється у їхніх речах. Марія розлютилася і зажадала, щоб Тамара покинула їхню кімнату. Бабуся неохоче підкорилася, бурмочучи щось собі під ніс. Цей інцидент став останньою краплею для Марії, і вона заплакала. Аліна втішала матір. Заспокоївшись, Марія пояснила дочкам, що вони мають з’їхати, бо квартира належить Тамарі. Колега Марії запропонував їм будинок у селі, який вони могли купити за невелику суму. Члени сім’ї зібрали свої речі та за допомогою сусідів завантажили їх у машину. Вони забрали все, окрім великогабаритних меблів Тамари. Бабуся була засмучена і погрожувала подати на них до суду, але з цього нічого не вийшло. Марія та її сім’я оселилися у новому будинку, який їм дуже сподобався. Невдовзі Аліна підросла і почала працювати, а Оленька пішла до школи. Про бабусю вони просто згадували, і то дуже рідко.