Я мама двох дітей, і ще один ось-ось народиться. Але моя сім’я живе в однокімнатній квартирі, і ми важко зводимо кінці з кінцями. Нашій машині майже 30 років – і я заздрю своїм подругам, які їздять на новеньких автомобілях своїх та чоловіків. Я думала, що після народження другої дитини мої свекри віддадуть нам свою двокімнатну квартиру і переїдуть до однокімнатної, але цього не сталося.
От би батьки могли нам допомогти – ми б одразу стали жити набагато краще. Ми могли б взяти кредит, щоб купити нову машину. Але як пояснити нашу позицію свекрам. Якось я запропонувала чоловікові поговорити зі своїми батьками: невже вони не розуміють, що жити чотирьом людям в однокімнатній квартирі дуже важко? Я не розраховувала на своїх власних батьків, бо вони, здається, забули про моє існування з того часу, як я вийшла заміж.
Проте моя молодша сестра змогла купити собі квартиру. Я не розумію, чому вони не допомагають нам, незважаючи на наявність онуків? Моя сестра намагається завагітніти вже сім років і ніяк не може, але, схоже, батьки все одно більше піклуються про неї. Я народжую їм онуків – але нуль подяки. І що нам із чоловіком робити? Як розуміти своїх батьків і отримати допомогу, якої ми потребуємо?