Одного разу, повертаючись з роботи, я зустрів Ілону – жінку, у яку закохався з першого погляду. Незважаючи на те, що мені було 36 років, до цього моменту я не мав сім’ї. В Ілони вже був син Дмитро від попереднього шлюбу. Я хотів його всиновити, але його рідний батько був проти, хоча він ніколи не з’являвся і лише надсилав гроші. Тим не менш, ми з Дмитром зблизилися, і він почав називати мене “татом”. Ми проводили багато часу разом, і я навіть навчив його ловити рибу та водити машину.
Минули роки, Діма виріс, переїхав навчатися в обласний центр і став бачитися з батьком, який мав нову родину. Якось Дмитро прийшов у гості та похвалив рідного батька, сказавши, що той збирається навчити його скелелазінню та катанню на лижах, і у нього навіть є спортивна машина та велосипед. Я нічого не відповів, хоча мене глибоко зачепило те, що його біологічний батько раптом став “кращим татом” – незважаючи на те, що кинув його в дитинстві. Зрештою Дмитро влаштувався на роботу в престижну компанію і зустрів Марину, з якою незабаром одружився.
Ілона допомагала у підготовці до весілля, але пізніше я дізнався, що мене не запросили. Я подзвонив Дмитру, щоб запитати про це, і він сказав мені, що на весіллі вже буде його батько. Мені дуже хотілося допомогти Дмитру та Марині з житлом. Я вклав свої заощадження у нерухомість та купив дві квартири, одну з яких планував подарувати Дмитру у день його весілля. Хоча мені було боляче, я не міг бачити, як він страждатиме без житла, тому віддав молодим одну з квартир, щоб вони розпочали нове спільне життя.