Я жила одна у власній квартирі, доки не зустріла чоловіка своєї мрії, Романа, який зробив мені пропозицію. Проте в останні хвилини перед своєю пропозицією він розповів, що виховує сина один, бо його колишня дружина покинула їх обох. Я погодилася спочатку познайомитись з його сином, перш ніж приймати рішення про шлюб. Ми вирішили жити разом у його квартирі, а мою здавали, щоб мати додаткову копійку.
Жити з чужою дитиною було нелегко: мені було дуже складно будувати стосунки з Михайлом, який здавався відстороненим і викликав у мене тривожні почуття. Більше того, Роман був незадоволений, коли дізнався, що я перераховую частину своєї зарплати батькові, якого я підтримувала, бо його пенсія була мізерною. Жити разом теж було непросто, тому що я постійно готувала, прибирала, доглядала дитину.
У мене не було часу на себе, а Роман завжди знаходив для мене роботу, через що я почувала себе недооціненою. Якось я вирішила, що з мене вистачить і пішла, зрозумівши, що щасливіше жити одній. Я все ще мрію про сім’ю, але тепер думаю: а чи потрібний мені такий чоловік?