Щойно вийшовши заміж, я усвідомила, що ми з чоловіком дуже різні, і нам було важко зрозуміти одне одного. У нас були різні цінності, і я хотіла більшого, коли його все влаштовувало. Що гірше, ми жили з його матір’ю, що стало ще однією проблемою. Мій чоловік мало заробляв і часто був відсутній вдома, а його мати захищала його замість того, щоб поговорити і пояснити, що потрібно присвячувати свій час і сім’ї. Зрештою, мій чоловік почав затримуватись у друзів, приходити додому пізно, а іноді й п’яним.
Це був важкий час, у мене не було підтримки, мені не було куди йти: я не могла навіть зняти або купити власний будинок. Я мріяла заробити гроші та купити квартиру, де я могла б жити так, як хочу. Я читала книги з саморозвитку та відвідувала різні тренінги, що не подобалося моєму чоловікові. Він хотів, щоб я тихо-мирно сиділа вдома і задовольнялася тим, що маємо. Він навіть засуджував мене, кажучи, що я не маю елементарних знань і навичок, щоб почати свій бізнес.
Але я наполягала на зворотньому і разом із сестрою відкрила магазин чоловічого одягу, який згодом перетворився на мережу з кількох успішних бутіків. Ми стали фінансово незалежними до того моменту, коли моєму синові виповнилося 18 років. Я вирішила купити трикімнатну квартиру для себе та сина, а мій чоловік купив собі однокімнатну. Одного разу я оголосила йому, що ми не дуже добре вживаємось разом, і краще розійтися мирно. Хоча він був радий з’їхати, але перестав зі мною розмовляти і вдавав себе скривдженим, чого я досі не розумію.