Галя дуже переживала, що вона не сподобається батькам Андрія, поки вони їхали приміським поїздом до села, де жили мати та батько її майбутнього чоловіка. Андрій обійняв Галю за тендітні плечі, сказавши, що хоче, щоб його батьки нарешті зустрілися з дівчиною, яку він любить і на якій хоче одружитися. Вони під’їхали до батьківського будинку Андрія, і його мати відчинила двері. Вона побачила свого сина з дівчиною – і відразу все зрозуміла . Проте Андрій не звернув уваги на реакцію матері та представив Галину.
Після знайомства мама Андрія спробувала розплющити йому очі на те, якою дружиною буде Галина. Вона питала, чому він вибрав дівчину, яку вона ніколи раніше не бачила. Галина була доброю та душевною дівчиною, але мама Андрія спочатку скептично дивилася на свою майбутню невістку. Проте, Галина підкорила її своїм зворушливим характером і чарівністю, і Тетяна Іванівна згодом стала називати її “дочкою”. Зрештою, Галина народила онука, і мати Андрія була у нестямі від щастя. Андрій часто згадував усе, що сталося за двадцять з гаком років тому, як його мама цуралася і не відразу прийняла Галину. Але зараз його батьків більше немає на цьому світі, і вони з Галиною живуть у батьківській хаті, виховуючи сина.
Якось Галина попросила Андрія принести з льоху банку із соліннями. Він заліз туди і знайшов стару, іржаву металеву коробку з-під кави. Усередині лежав лист, написаний його матір’ю, і гроші, які вона збирала на весілля онука. Галина, почувши розповідь чоловіка, з усмішкою прошепотіла його матері слова подяки просто у небо. Андрій та Галина весь вечір згадували історію свого кохання, всі злети та падіння, через які вони пройшли. Вони були щасливі, що є один в одного і в їхнього сина, який виріс і став гарним і розумним хлопцем.