У підлітковому віці ми з Ілоною були близькими подругами, але з віком втратили зв’язок. Коли Ілона заваrітніла у дев’ятому класі, мені було цікаво дізнатися, хто батько дитини, але вона мені так і не сказала. Її сім’я переїхала в інше місто, і наші контакти остаточно перервалися. Приблизно в цей час я зустріла Любомира – і закохалася в нього. Ми прожили разом шість років та створили сім’ю.
Одного разу, коли ми були в гостях у батьків Любомира, я зустріла в їхньому сусідському будинkу Ілону – і вона розповіла мені, що Любомир – біологічний батько її дочки. Для мене це було несподіванкою, але я ні в чому не звинувачувала Любомира, бо все це лишилося в минулому. Я поговорила з ним пізніше, і він пояснив, що не планував зустрічатися з Ілоною того дня і був дуже п’яний.
Любомир погодився матеріально підтримувати доньку та проводити з нею час, і зараз ми раз на тиждень забираємо її до себе. Я вважаю, що батькові необхідно бути у житті дитини, тому я заохочувала Любомира спілкуватися з дочкою. Мені було неприємно дізнатися правду про мого чоловіка, але я рада, що він узяв на себе відповідальність за свої вчинки та підтримує свою дочку.