Коли Сергію було всього одинадцять років, його батька не стало, і він залишив його та його матір Галину одних у їхньому маленькому містечку. Галина працювала продавщицею, але її зарплати не вистачало, щоби забезпечити сім’ю. Батько Сергія був водієм і допомагав приносити додатковий дохід у сім’ю. Життя стало важким після смерті батька Сергія. Проте за чотири роки Галина познайомила Сергія зі своїм новим партнером, Павлом. – Синку, познайомся зі своїм вітчимом, дядьком Павлом. Ми вирішили жити разом, — зніяковіло сказала вона. Але Сергій не був радий такому знайомству. Йому не подобався Павло, який здавався непоказним і слабким у порівнянні з його батьком. – Навіщо мені вітчим? Якщо ви вирішили жити разом, так живіть. Мені яка справа? – сказав Сергій матері. Незважаючи на застереження Сергія, Павло щосили намагався порозумітися з ним.
Коли Сергій був грубий, Павло залишався терплячим та розуміючим. Якось він навіть втрутився, коли Сергій потрапив у біду з якимись хлопцями зі школи. Згодом Сергій почав більше цінувати Павла. Вони разом працювали у дворі, і Павло навчив Сергія бути рукастим і лагодити речі по дому. Сергій вирішив стати автомеханіком та після закінчення школи влаштувався працювати в автомайстерню. Зрештою Сергій зустрів Олену, красиву і серйозну дівчину, яка привернула його увагу. Після кількох побачень Сергій зрозумів, що закохався у неї, і в них почалися стосунки. Проте трапилася трагедія, коли Галина раптово захворіла та пішла з життя. Павло доглядав її до кінця, готував, прибирав, возив на прийоми до лікаря. Сергій був пригнічений втратою, але мав Олену, на яку він міг покластися в пошуках підтримки. Через деякий час Сергій вирішив поговорити із Павлом.
Він визнав, що вони обидва самотні, і запропонував їм спробувати пережити горе разом. – Я не чув від тебе жодного слова з того часу, як не стало мами. Поки ми з тобою житимемо разом, але скоро я одружуся з Оленою, і ми житимемо окремо. А ти живи тут, я ніколи не вижену тебе з батьківського дому, ти дуже багато зробив для нас із мамою. Ти дбав про неї, як міг, фарбував її життя, я вдячний тобі, – сказав Сергій Павлу. Павло був зворушений словами Сергія і вперше назвав його “сином”. Минув час, Сергій та Олена одружилися, у них народилося двоє дітей. Вони купили квартиру та відкрили автомайстерню, справи якої йшли добре. Незважаючи на свою зайнятість, Сергій та Олена завжди знаходили час, щоб відвідати Павло. Він став для дітей дідусем, і їм подобалося грати і розмовляти з ним. Павло більше не був самотнім, і в Сергія з’явилася ще одна постать батька, на яку він міг би рівнятися, крім свого власного.