У дитинстві у мене ніколи не було повноцінної сім’ї, тому що у моєї матері був роман із одруженим чоловіком, внаслідок чого я і народився. Нам доводилося постійно переїжджати з однієї орендованої квартири в іншу. Коли мені було п’ять років, у моєї мами з’явився інший коханець, який поставив їй ультиматум: якщо вона хоче бути з ним, то має покинути мене.
Недовго думаючи, мама залишила мене з батьком, якого я ледве знав. У нього вже була дружина та двоє дітей, дочка та син, але він мене не особливо хотів бачити у своїй родині і подумував віддати до притулку. Однак його дружина переконала залишити мене. Спочатку я чекав, що мама повернеться і забере мене, але згодом я став називати “мамою” дружину батька. Вона справді була такою.
Мій батько був деспотичною людиною, через яку ми всі його боялися. Коли він пішов від нас до своєї молодої коханки, ми відчули полегшення. Ми закінчили школу, вступили до престижних університетів та влаштувалися на роботу. Коли наш батько помер, він залишив добрий спадок, і все це дісталося нам. Ми продовжили його справу і планували відкрити філію за кордоном, як раптом з’явилася мати. Я відразу впізнав її, але був вражений її зухвалістю та зухвалими проханнями поділитися з нею спадщиною. Я сказав їй, що вона не моя мати, і що моя мати зараз готує нам вечерю на кухні – жінка, яка виховала мене як рідну дитину.