Протягом десяти років я дбала про дідуся свого чоловіка, а також виховувала наших дітей на орендованій квартирі. Його сестра Аліса жила на той час у квартирі дідуся, але ніхто з їх родини не дбав про старого. У мене в самої не було хорошого життя. Я покинула університет через ваrітність і не зробила успішної кар’єри. Мої дні складалися з бігу між турботою про дідуся та вихованням дітей.
Чоловікові не подобалася постійна напруга будинку, тому він часто йшов. Але завжди повертався, бо інші жінки не цікавилися ним із дітьми та без житла. Я прощала його, хоча вже й не любила, аби тільки він давав грошей на дітей і на старого. Аліса приходила до нас тільки для того, щоб попросити у діда грошей або поскаржитися на своє фінансове становище.
Однак вона жила добре, і навіть відпочивала за кордоном. П’ять років тому дідусь заповів мені свою квартиру, сказавши, що я йому найближча у цій родині. Ніхто із родичів не знав про це. Коли дідусь помер, мій чоловік погодився написати відмову на мою квартиру. Наступного дня він пішов від мене, сказавши, що він має іншу жінку. Після того, як його сім’я дізналася про заповіт, вони почали загрожувати мені і звинувачували в шахрайстві. Проте мене більше не чіпляли їхні слова. Я знайшла роботу, у нас із дітьми є свій будинок, і я більше не пов’язаний із цією сім’єю.