Я хотіла б поділитися історією, яка сталася зі мною зовсім недавно. В результаті якої я втратила близьку подругу. Зазначу, що ми з нею спілкувалася більшу частину життя. А все сталося в день мого народження. У той день я отримала від чоловіка телефон мрії-новенький, скляний, зручний, правда, дорогий, але мені його подарував мій чоловік, значить, вважав за потрібне. З такого приводу я влаштувала невелику вечірку у себе і покликала найближчих. До мене прийшло багато дітей, але моя професія, так-то, пов’язана з дітьми. Я їх люблю, мені подобається з ними спілкуватися. У нас є багато настільних ігор та іграшок вдома.
У списку гостей була якраз і та подруга, дружбі з якою прийшов кінець. Вона прийшла зі своїм 6-річним сином. Хлопчик-самий спокійний, тихий, на нього ніхто і ніколи не сkаржився. Раптом під час моєї міні-вечірки я почула звук, дуже схожий на звук скла, що розбивається, коли, знаєте, ви чуєте, як осколки розлітаються по всій кімнаті. Всі кинулися до хлопчика, що плаче. Судячи з усього, той тягнувся за солодощами на столі, але зачепив мій новенький телефон, який розбився вщент. Смартфон вже не підлягав ремонту, а хлопчик nлакав від переляку. Подруга заспокоювала свого сина, на мене практично не дивилася-тільки через якийсь час вона кинула жалюгідне «вибач» мені в обличчя і пішла далі.
Я сказала їй, що телефон мені подарував чоловік на свої накопичені rроші. Телефон і дня не протримався. Від цього було прикро до болю. Я запропонувала подрузі компенсувати вартість мого новенького телефону, але вона грубо сказала, що rрошей я не дочекаюся. Я, на її думку, сама винна, що поклала телефон на стіл в кімнаті, де бісилися діти. А те, що її син розпускає руки – дрібниці. Потім вона швидко зібралася і поїхала. Я намагалася потім пару раз до неї додзвонитися, але безрезультатно. Після цього ми з нею більше не говорили. Тепер я не знаю, чи варто мені опустити руки і здатися або я зможу чогось досягти, якщо продовжу спроби достукатися до колишньої подруги.