Віра та Віктор були на межі ро злучення після виявлення безп ліддя у Віктора, що призводило до постійних сварок. Ніна Семенівна, мати Віктора, втрутилася і переконала Віру, що проблема насправді не у Віктора. Разом пара ухвалила важке рішення усиновити дитину. Після усиновлення дворічної Наденьки відносини подружжя покращилися, а свекруха Віри допомагала дбати про дитину.
Незабаром Віра вирішила, що пора вже віддати Наденьку до дитячого садка, що викликало ще більшу напругу в її стосунках зі свекрухою. Якось Віра відвідала групові збори, організовані її начальником, та познайомилася з Олегом, галантним чоловіком. Провівши якийсь час разом, Олег запросив Віру до себе, але та відмовилася. Проте вона почувала себе загнаною у кут можливістю життя з Олегом та шансом на власну дитину. Віра зізналася чоловікові у своїх почуттях, що ще більше загострило їхні стосунки.
Але через три місяці Віра заваrітніла, і, незважаючи на початкову недовіру Віктора, їхня родина поповнилася наро дженням сина. Парі потрібен час, щоб вирішити проблеми довіри, але врешті-решт вони прийшли до розуміння того, що діти – найголовніше в їх сім’ї. Вони пообіцяли один одному, що у їхньому шлюбі пріоритетом завжди будуть довіра, кохання та, звичайно ж, діти.